Статті
Товарів:  48019   Продавців:  419  
Статті
Олег Яремчук - УЗД у Тернополі.
Кабінет УЗД Медичний центр «Здоров'я»23:53:45 06-01-2017

Більше 25 років Олег Яремчук працює лікарем. Спочатку - лікарем на швидкій допомоці, згодом у дитячій обласній лікарні. Чоловік вважає, що лікар має бути професіоналом та працювати без аматорства - за чіткою схемою. Зараз Олег Яремчук працює лікарем УЗД вищої категорії у приватній поліклініці “Здоров’я”. Діагностує хворобу ще до початку її прояву. Має чоловік улюблене захоплення - він грає на барабанах. Не покидає це заняття і сьогодні. Щоб не втрачати майстерність, ходить грати у клубах закритого типу. - Чому вирішили навчатися у медичному вузі? У родині були медики? - Лікарів у моїй родині не було. На той час, коли я мав поступати, мій батько працював у фінансово-економічному інституті. Тому туди поступати я категорично відмовився - був гоноровий і не хотів, щоб з мене кепкували. Ніякого бажання працювати вчителем я не мав. Тому обрав медицину. Після школи я не мав чіткого уявлення, ким хочу бути. Мав тільки одне бажання — займатися музикою. Але розумів, що потрібно здобувати вищу освіту. Тому взяв себе в руки, за кілька місяців “підтянув” хімію і фізику та успішно поступив у медінститут. Захопився грою на барабанах в школі - Які найяскравіші спогади дитинства? - Пригадую, коли у 7-му класі захопився музикою. Тоді появилися перші магнітофони. Я почав слухати зарубіжну музику. Але на відміну від друзів, які бачили себе вокалістами і гітаристами, мене у музиці заворожили барабани. Вперше почав грати, коли перебував на відпочинку у таборі “Артек”. Там я барабанив зранку до вечора - від цього отримував велику радість. Я чітко відчуваю ритм. Гра на барабанах дуже давня - вона викликає певні вібрації в організмі. І це не залежить від того, чи ти граєш, чи слухаєш. Важливо, щоб музикант грав професійно, щоб не викликати подразнення і агресію. - Як поєднували у вузі навчання та барабани? - На той час у вузі був гарний вокально-інструментальний гурт. Музичні гурти були і в інших вузах Тернополя, а між ними - конкуренція. Вузи тоді дбали про те, щоб студенти не тільки навчалися, але й творчо розвивались. Тому у вузах розвивали самодіяльність. Студентом я багато часу приділяв музиці. З 9 до 15 години я навчався, дві години відпочивав, а далі йшов на репетиції. Тоді я не тільки грав у гурті, але й виступав на всіх культурних заходах, які проходили в академії. Також грав у команді КВК. - Як знайшли однодумців-музикантів? - Так сталося, що у медінститут поступив також мій колега, який грав на гітарі. Було ще двоє знайомих музикантів з однокурсників. Тому з перших днів навчання у вузі ми вирішили, що будемо грати. Грав на чемоданах - Де ви тренувались? Адже барабани неможливо тримати вдома... - Коли ще навчався у школі, тренувався на чемоданах. Хлопці з гурту грали на гітарах, клавішних. А у мене не було можливості мати барабани вдома. Та й батьки не знали про моє захоплення. Тому, щоб відточувати свою майстерність, зробив собі установку з кількох чемоданів - “забивав” їх різною кількістю книжок... Зрозуміло, що таким чином я міг відпрацювати тільки техніку. - Яку музику грали? - Музику, яку подобалася нам. Це легендарні Боні М, Smokie, Deep Purple. Мали кілька програм - грали рок, патріотичні пісні, або танцювальну музику на весіллях. До речі, вся ця музика пройшла випробовування часом. Я слухаю її досі — не набридає та “зворушує”. - Коли і як заробили свої перші гроші? - На першому курсі медінституту я почав заробляти гроші. Після першої сесії я “схопив” трійку з історії партії і стипендії не отримав. Я не міг сказати татові, що мені треба гроші. Тому з хлопцями ми організували програму та почали виступати. Тоді за один виступ я отримував такі ж гроші, як місячна стипендія. Я навчився давати собі раду у фінансових питаннях - брак у фінансах не відчуваю й досі. Не їздив у колгосп на бараболю - Що вам подобалося у студентському житті? - Я займався тим, що мені подобалося. Наш гурт швидко вийшов на професійний рівень. Ми виступали як рок-гурт, а також у статусі музичного колективу медінституту. Готували різні програми. При потребі до нас долучалися дівчата з танцювальної студії, трубачі та інші музиканти. Але музичним “каркасом” вузу були ми. - Чи їздили з концертами за межі України? - Щороку їздили на різні студентські фестивалі, двічі мали концерти у Росії. Там ми мали шалений успіх - не раз запрошували. Мали навіть “бонус”. Коли наші однокурсники їздили під час практики збирати у колгосп на бараболю, то нас відсилали виступати на концерти. - Після вузу ви продовжували заробляти гроші музикою? - Коли закінчив медінститут, мені запропонували грати у вокально-інструментальному гурті “Смерічка”. Але я відмовився. Музика приносила мені заробіток, але мені не подобався стиль життя, яке ведуть музиканти. До того ж я не був схожий на тих музикантів, які шукали натхнення та прагнули слави. Мені подобався сам процес - грати на барабанах. На останніх курсах медінституту я відчув, що можу працювати лікарем. Я фанатів від музики, але не покидав навчання - мав хороші результати. Пройшов хорошу практику у Ланівцях як хірург, але задоволення від цього не отримував. Я відчував, що треба працювати не тільки професійно, але й любити справу, яку ти робиш. Тому пішов у терапію - працював терапевтом у Глибочківській районній лікарні. Коли з`явилося місце лікаря швидкої допомоги - пішов працювати туди. - Робота лікаря швидкої допомоги важка. Треба приймати рішення самостійно та дуже швидко... - Я добре знав свою роботу, тому не боявся приймати рішення. Мені подобався ритм, в якому працюють лікарі швидкої. Тому пропрацював у такому темпі шість років. У мене було 24 сіл - я їх об`їздив вздовж і поперек. На шостий рік роботи я відчув, що хочу чогось іншого. На початку 1990-х років я почав приглядатися до апаратури УЗД (ультразвукової діагностики, - прим.ред.). Перший апарат з`явився у Тернополі у 1991 році. У Європі з цими апаратами уже активно працювали лікарі, а для нас це була диковинка. Мені стало цікаво. Я зрозумів, що з`явився шанс освоїти новий напрямок у медичній діагностиці. - Чи цікавитесь музикою зараз? Де тренуєтесь? - Вдома, коли чую музику, рефлекторно починаю вистукувати ритм мелодії. Це у мене виходить якось підсвідомо. На роботі музику не слухаю - щоб не відволікала. З великим задоволенням відвідую клуби закритого типу - там є барабани. Можна приходити та пограти годинку-другу. - УЗД-апарат може діагностувати різні захворювання? Чи має апарат якісь мінуси? - Тільки плюси і жодного мінуса. Можливості пристроїв УЗД не обмежені - щороку апарати покращуються технічно. Мені цікаво - бо відбувається постійний процес навчання. Майже немає такої галузі в медицині, де б не використовували УЗД - це і ультразвукова діагностика внутрішньоутробного розвитку плоду, неврологія, УЗД хребта і суглобів, судин, очей, м’яких тканин. Апарат на 99,9% дає правильний діагноз. Це я відразу зрозумів, коли працював на одному з кращих апаратів УЗД світу в обласній дитячій лікарні. Їздив на семінари, конференції, навчання, щоб бути фахівцем у цій галузі. Тут нема меж вдосконалення, адже щороку з`являються нові методики. - Чи доводилось вам відміняти діагноз, встановений іншим лікарем? - Дуже часто відміняю діагнози, які поставили людині раніше. У моїй практиці періодично доводиться зустрічатись із недостатньою кваліфікацією або навіть некомпетентністю своїх колег. Це є “хвороба” сучасної медицини. - Лікар-це професія, чи покликання? - Лікар повинен виконувати свою роботу професійно. Тому я не розумію тих медиків, які акцентують на своїй вибраності. Вважаю, що працювати за покликанням навіть шкідливо. Тоді лікар вважає себе Богом, і починає лікувати на власний манер. Важливо, щоб це покликання не зашкодило пацієнту. Приймав пологи на вугіллі -З лікарями швидкої допомоги часто трапляються комічні випадки. Пригадуєте якісь незвичні випадки з лікарської практики? - Якось приїхав на пологи у село. Бачу гарну новозбудовану хату. Але мене ведуть у хлів. Від колег я вже чув про випадки, коли лікарів викликали до худоби, яка не могла розродитися. Як виявилось - у хліву на вугіллях народжували молода жінка. Вона приховувала від всіх свою вагітність і не хотіла, щоб хтось знав про це. Мені із акушеркою довелося повзком, по-шахтерськи, пробиратися до жінки. Пологи були важкі. Але дитина народилася здоровою. Зараз ви працюєте лікарем діагностики. Скільки часу займає огляд? Які робите обстеження? Огляд триває до 40 хвилин. Роблю обстеження органів черевної порожнини, нирок, передміхурової, щитовидної залози молочних залоз та гінекологічних органів. Обстежую головний мозок у новонароджених. - Які хвороби діагностуєте найчастіше? - Працюю у приватній клініці, тому якісь загальні висновки робити не можу. Але бачу, що з кожним роком збільшується онкопатології у дітей. Насторожує мене те, що хворіють діти. Збільшується кількість захворювань на щитовидну залозу, чимало гінекологічних патологій, які діагностую у молоді 13-14 років. Мені приємно, що деякі тернополяни уважніше почали відноситись до свого здоров`я. Вони приходять до нас не лікуватись, а пройти обстеження. Медицина має бути профілактичною. А у нас біжать до лікарів, коли болить так сильно, що не можеш терпіти. Але зараз у збільшилась кількість пацієнтів, які раз на півроку проходять медичне обстеження. Я помітив, що цінують своє здоров`я ті, хто має що втрачати. - Чи любите подорожувати? - Люблю прогулянки містом. Подобаються спонтанні прогулянки із родиною. Я не вибагливий - тому відпочиваю, слухаючи музику на дивані. - Що для вас родина? -Тил, підтримка, гарант стабільності та душевної рівноваги.

Швидкий перехід до категорії

Ілюстрації